Що таке пам’ять? Звичайно, пам’ять – одна з головних систем людини. Ми всі пам’ятаємо про те, що було з нами вчора чи минулого року. Коли людина втрачає пам’ять – вона втрачає життя, адже дуже складно не знати і не розуміти, хто ти є.
Так, пам’ять – це дуже важлива річ. Але сказати, що людина «починається» з пам’яті я не можу. Адже ж як це початись? Мало хто, наприклад, пам’ятає своє дитинство. Коли людина народжується, навряд чи в неї відразу розвинена пам’ять. Деякі думають, що наші душі перероджуються, тобто в цьому житті ми – люди, а в іншому, наприклад, птахи… І ми, за думкою індусів, можемо пам’ятати, що відбувалося з нами в минулому житті… Та я не можу сказати, що це правда. У всякому разі, особисто я ніколи не зустрічала людини, яка б пам’ятала, ким була в іншому житті… Пам’ять – це наша підсвідомість, ми пам’ятаємо моменти нашого життя, але все своє життя посекундно ми б не змогли запам’ятати. По-перше, це занадто великий об’єм інформації для нашого усвідомлення, по-друге, надлишок непотрібної інформації просто засмічуватиме наш мозок. Частіше за все запам’ятовуються найяскравіші моменти. Це можуть бути як моменти радості, так і моменти горя. Але, крім цього, пам’ять і полегшує наше життя. У неї є така здатність: гострі відчуття поступово «стираються». Тобто якщо в людини трапляється якесь горе, то погані емоції, врешті-решт, з плином часу притупляються. Якщо б цього не було, людина не змогла б пережити всього горя, яке чекає на неї у житті. Не витримало б серце… До того ж людина має таку здатність: згадувати щось за додатковими відчуттями: часто певна згадка виникає, коли відчуєш знайомий запах, коли почуєш мелодію, пов’язану з якимись подіями, побачиш кадри фільму… Пам’ять, як і сон, фіксує все навколо нас. Саме пам’ять сприяє утворенню та «міксуванню» снів. У сні ми можемо переміщуватися з одного місця у інше. Це обов’язково – дати розуму відпочити, хоча насправді наш мозок бурхливо та посилено працює, бо він передає сигнали та всі наші зафіксовані пам’яттю моменти – те, що ми побачили, почули, спробували, відчули, прочитали… Саме ці моменти і є пам’ять. Саме в пам’яті залишаються всі відчуття, а потім тим чи іншим способом проявляються у нас в житті та у сні. Як на мене, людина починається з усвідомлення себе. Звичайно, це пов’язано з пам’яттю, адже для того, щоб усвідомити своє «я», людина має пам’ятати і вміти аналізувати те, що з нею трапилося. Але усвідомити не означає пам’ятати. Ми усвідомлюємо себе, знайомлячись з навколишнім світом ще в дитинстві. Тоді, коли розуміємо, що ми можемо щось зробити самі, що цей голос і ці пальці належать саме нам… Ми усвідомлюємо себе людьми, коли бачимо, що схожі на наших батьків, на інших людей, коли вчимося приймати рішення, хай навіть найпростіші… Ми усвідомлюємо себе людьми, а потім уже починаємо пам’ятати цей момент. Мені здається, саме в такій послідовності. Я переконана, що саме пам’ять допомагає нам вдосконалюватись. Чи можна уявити собі дерево без коріння? Воно всохне, бо не зможе пити цілющої вологи, набиратися живильних соків. Таким корінням для людства є пам’ять. Без неї воно загине.Адже пам’ять – невід’ємна якість людини. Без неї ми втрачаємо себе.