"Вічні образи" у світовій літературі

В нашому світі не так багато того, що б ми могли назвати вічним. Але все, що ми до цього відносимо, є справді незмінним, цінним та незабутим. Це образи героїв, чиї вчинки закарбувалися у пам’яті людей назавжди. Саме такі образи ми можемо назвати вічними. Вони живуть у віках, їх знають всі народи і покоління світу. Вічні образи символічні. Такі образи мають назву «вічних», бо вони носії рис, що завжди притаманні людині. В кожному образі люди бачать те, що хотіли б бачити в собі, або навпаки, чого намагаються позбутися.

В нашому світі не так багато того, що б ми могли назвати вічним. Але все, що ми до цього відносимо, є справді незмінним, цінним та незабутим. Це образи героїв, чиї вчинки закарбувалися у пам’яті людей назавжди. Саме такі образи ми можемо назвати вічними. Вони живуть у віках, їх знають всі народи і покоління світу. Вічні образи символічні. Такі образи мають назву «вічних», бо вони носії рис, що завжди притаманні людині. В кожному образі люди бачать те, що хотіли б бачити в собі, або навпаки, чого намагаються позбутися. Всі вони мають в собі цілу історію, яка є надзвичайно цікавою та дивовижною, тому що завдяки їй, ми навіки запам’ятали ці образи. Всі вони розкривають вічні людські почуття й прагнення. І кожен читач вчиться на цих образах розуміти не тільки минуле, а й сучасне. Всі вони були створені в різний час, в різних країнах, епохах, але зараз вони є важливою частиною нашого життя, втіленням наших надій, мрій та сподівань, і тому ми завжди будемо їх пам’ятати. Найбільш цікавим з усіх вічних образів світової літератури є образ Фауста. Він є символом можливостей і долі людства. Цей образ символізує те, що кожен повинен вірити у себе, свої сили, мріяти та здійснювати свої мрії, не зважаючи ні на що. Його перемога над духом заперечення і згубної порожнечі знаменує тріумф творчих сил людства, його незламної життєздатності і творчої потужності. Спостерігаючи за вчинками Фауста, ми бачимо людину, яка народилася не в той час. Знаменний образ Фауста — невтомного шукача «вірного шляху», позбавленого бажання зануритися в бездіяльний спокій; відмінною рисою характеру Фауста є «незадоволеність», що вічно штовхає його на шлях невпинної дії. Він вірив у свої мрії, незважаючи ні на що і продовжував цілеспрямовано йти до своєї мети. Його хвилювала ситуація не тільки суспільства, в якому він проживав, а й світу в цілому. Нам, молодим, це як приклад, як треба проявляти активну життєву позицію, жити не по принципу: «все для себе любимого», а, таки, починаючи, з себе, думати про все людство, про планету Земля. Цей образ повчає, що ми повинні починати змінювати свою свідомість, себе та оточуючий світ. Якщо кожна людина почне це робити, то разом ми зможемо досягти успіху! Фауст – це символічний образ людства, що втілює в собі поривання вперед, бажаючи осягнути своїм розумом таємниці Всесвіту. Це «вічний образ», який з’явившись раз, втілюється в літературних творах авторів різних країн знову і знову. Цей образ увійшов у свідомість багатьох поколінь, оскільки містить у собі загальнолюдські якості, які не втрачають своєї сутності із змінами соціально-історичних умов. Цей образ долає часові перепони, він – сучасник в далекому Середньовіччі і так само близький нам і в ХХІ столітті. Так і людство долає час, на зміну одним поколінням приходять інші, і знову знаходяться «Нові Фаусти», які рухають світ вперед. Фауста по праву порівнюють з образом титана Прометея. Це один з образів, що з’явившись раз, з’являється в літературі і мистецтві знову і знову, не маючи часових кордонів, приковують до себе увагу публіки, читачів протягом століть або навіть тисячоліть, тому це, дійсно, «вічний образ». Пригнічення людини людиною в різні часи породило підлабузництво, брехливість, хвалькуватість, підлість, мстивість, цинізм, прагнення навіки утримати рідне соціальне минуле (Дон-Кіхот); породило прагнення ціною найбільших мук порвати соціальні ланцюги і повстати проти бога, творця - за поданням тієї людини - природи, яка поневолила і принизила людину, призвела до бунту проти волі бога (Каїн), до рішучості «викрасти вогонь» у богів і повернути його людству (Прометей). Зовсім інший вічний образ постає перед нами в трагедії Шекспіра «Гамлет». Це глибоко трагічний образ. Гамлет добре розуміє дійсність, тверезо оцінює все, що відбувається навколо нього, твердо стоїть на боці добра проти зла. Але його трагедія полягає в тому, що він не може перейти до рішучих дій і покарати зло. Його нерішучість не є проявом боягузтва, він смілива, відверта людина. Його вагання — наслідок глибоких роздумів про природу зла. Обставини вимагають від нього вбити вбивцю свого батька. Він вагається, бо сприймає цю помсту як прояв зла: вбивство завжди залишиться вбивством, навіть коли вбивають негідника. Образ Гамлета — це образ людини, яка розуміє свою відповідальність у вирішенні конфлікту добра і зла, яка стоїть на стороні добра, але її внутрішні моральні закони не дозволяють перейти до рішучих дій. Невипадково цей образ набув особливого звучання у XX столітті — добі соціальних потрясінь, коли кожна людина вирішувала для себе вічне «гамлетівське питання». Дон Жуан – герой світової літератури XVII – XX століть, один із “вічних” образів. Коріння сюжету про Дон Жуана – в середньовічних переказах про розкішника-лицаря, який був покараний за свою розбещеність судом Бога та людей. Розповсюджений сюжет багатьох легенд: лицар зваблює беззахисну селянку, використовуючи вмовляння та погрози, а потім кидає її збезчещеною та нещасною. Дон Жуан у Мольєра знайшов душевну силу та деяку шляхетність; його чуттєвість піднялася до ідеального потягу до краси, втіленої в жінці. Та сам Дон Жуан став уособленням прагнення людей до насолоди, жаги вічної боротьби, а не несчисленних перемог. Усі «вічні» образи схожі саме в тому, що розкривають вічні людські почуття й прагнення. І кожен читач вчиться на цих образах розуміти не тільки минуле, але й сучасне.