Анотація

Безстрашний воїн, геніальний стратег, вправний політик, легендарний спокусник жінок, незрівнянний оратор, видатний письменник - це лише частина чудових якостей Юлія Цезаря, що здобули йому славу у віках! Сповнений внутрішніх протиріч, він завжди і в усьому надходив нестандартно, як і належить великій людині. Саме тому на його діяннях і судилося вчитися нащадкам! Книга докладно розповідає про життя і подвиги Юлія Цезаря, що дозволили йому стати одним з найзнаменитіших володарів усіх часів.

Передмова

Не без страху і збентеження приступаю я до розповіді про Юлія Цезаря. Чи вдасться мені, хоча б у найменшій мірі, наблизитися до розуміння і спонукань одного з геніїв історії? Чи вдасться переконати тебе, читачу, в правомірності цього наближення? Причому зробити це, залишаючись на реальному ґрунті історично достовірних фактів, свідчень давніх авторів єдиного дійшов до нас твори самого Цезаря. А скільки відповідальна ця задача! Адже для з нас Стародавній Рим - це в першу чергу Юлій Цезар … Лев Остерман. Римська історія в обличчях Юлій Цезар: людина і володар. Така тема цієї книги. Від головного героя оповідання нас відділяє значний шлейф навіть не років, а століть. Звичайно ж, це серйозно ускладнює завдання. Однак ми володіємо свідоцтвами стародавніх істориків і записами самого Цезаря. Також існує цілий ряд сучасних досліджень, присвячених йому. Настільки неабиякий арсенал фактів дозволяє створити цілком переконливий історичний портрет. Почати варто з того, що Юлій Цезар був справжнім воїном. Він чудово володів будь-якою зброєю, чудово управлявся з конем. Фізична витривалість Цезаря не знала меж. На марші він завжди дотримувався попереду війська, найчастіше пішим. Волів рухатися з непокритою головою, незважаючи на негоду. Як військовий стратег він робив ставку на швидкість; неймовірна стрімкість пересування його легіонів увійшла в легенду. Відомо, що він навіть часто обганяв гінців, спеціально посланих сповістити про його наближення!Цицерон (Музей Капітолія) Справжніх заколотів серед його воїнства не було. Тільки під час громадянських воєн, уже в зрілу пору його життя, деякі легіони намагалися переметнутися до супротивника або, як напередодні Африканського походу, виставляти Цезарю особливі вимоги. Діючи як батогом, так і пряником, Цезар домагався відновлення порядку, соромлячи відступників. Однак навіть головних змовників він зазвичай карав лише зменшенням належної їм частки нагороди. Так, як це не дивно, але Юлій Цезар демонстрував вдачу м’який і великодушний - на відміну від інших володарів. Причому не тільки до своїх солдатів, а буквально до всіх. Про друзів же Цезар піклувався більше, ніж про себе! Так, наприклад, коли він одного разу їхав з Гаєм Оппіем через глухий ліс, і того звалила раптова хвороба, Юлій Цезар поступився своєму другові єдиний дах, а сам залишився ночувати на голій землі під відкритим небом. Ставши власником верховної влади в Римі, він підніс всіх своїх соратників, навіть тих, хто був найнижчого походження. Під час громадянських воєн Цезар сповістив, що буде вважати своїми друзями всіх з ворожою йому партії Помпея, хто просто-напросто утримається від участі в конфлікті! Коли Помпей був розбитий, багато хто з його прихильників віддалилися в добровільне вигнання. Цезар милостиво дозволив їм повернутися і навіть надав для них ряд відповідальних посад. Більш того, згідно з вердиктом Цезаря, статуї Помпея, скинуті народом з площ, були відновлені. Маючи велику мережу агентів, Цезар заздалегідь знав майже про всі спроби змови проти себе. Примітно, що він не карав змовників, а лише сповіщав Сенат про них і виношуваних ними планах. Готовність Цезаря виносити будь-які тяготи військової обстановки контрастувала з його прагненням до розкішного і марнотратною життя. Почавши зі скромного обіталіща, Цезар, варто було йому тільки стати понтифіком, перебрався в грандіозні державні покої. Одного разу він звів віллу біля озера Немі, не пошкодувавши на неї величезних коштів. Коли вілла була готова, Цезарю вона не сподобалася, і він наказав зрівняти її з землею (немов забувши про свої жахливих боргах). Будучи проконсулом в Іспанії, Цезар, нітрохи не бентежачись, наполегливо пропонував союзникам вишукати можливості для сплати його боргів. У Галлії Цезар не гидував розоренням храмів і капищ; міста бралися приступом і потім піддавалися їм розорення більшою мірою заради наживи, ніж у військових цілях. Ставши римським консулом, він викрав з капітолійського храму три тисячі фунтів золота, замінивши його позолоченої міддю. По суті, Цезар завжди прагнув до того, щоб на руках у нього завжди було достатньо коштів. Без грошей - яка взагалі може бути влада ?! Всі здобуті Цезарем кошти витрачалися на утримання його армії, на підкупи впливових і корисних осіб, на пристрій величних і неймовірних видовищ для народу, в тому числі гладіаторських боїв. У підсумку солдати його боготворили, а народ Риму просто носив на руках.Юба Цезар несамовито любив коштовності, особливо перли. Жалував своїм прихильним увагою також і судини, картини, статуї. Вельми цінував вчених рабів гарної зовнішності, викладаючи за них просто фантастичні суми! Не залишав він своєю увагою і жіноча стать, не шкодуючи на жінок ніяких коштів. Відомо, що Цезар був коханцем багатьох знатних жінок - в тому числі Постум, дружини Сервія Сульпиция, Лолі, дружини Авла Габиния, Тертулл, дружини Марка Красса, і навіть Муціі, дружини Гнея Помпея. Але більше всіх інших любив він матір Брута, Сервілій: ще у своє перше консульство він купив для неї перлину вартістю в шість мільйонів; згодом, під час Громадянської війни, Цезар, не рахуючи інших подарунків, продав Сервілії з аукціону багатющі маєтку за безцінь. Якщо вірити Светоній, то «серед його коханок були і цариці - наприклад маврітанка Евноя, дружина Богуда: і йому, і їй, за словами Назона, він робив численні і багаті подарунки. Але більше всіх він любив Клеопатру: з нею він і бенкетував не раз до світанку, на її кораблі з багатими покоями він готовий був проплисти через весь Єгипет до самої Ефіопії, якби військо не відмовилось за ним слідувати; нарешті, він запросив її в Рим і відпустив з великими почестями і багатими дарами, дозволивши їй навіть назвати новонародженого сина його ім’ям ». При любові до розкоші і жінкам Цезар, однак, був напрочуд невибагливий в їжі. Вина він, до речі, майже не вживав. Опинившись за столом, де по недоліку кошти подавали несвіже масло, він був здатний покуштувати його в більшій мірі, ніж всі інші - щоб не збентежити господарів. Велика кількість військових походів, тріумфи, бенкети і жінки, напружена політична життя - і при всьому при цьому Цезар ще примудрився проявити себе як неабиякого письменника! Він створив чудові «Записки про галльську війну», про які великим Цицероном було сказано: «Записки, їм вигадані, заслуговують вищої похвали: у них є нагая простота і принадність, вільні від пишного ораторського облачення. Він хотів тільки підготувати все, що потрібно для тих, хто побажає писати історію, але влучив, мабуть, лише дурням, яким захочеться прикрасити його розповідь своїми завитками, розумні ж люди після нього вже не сміють взятися за перо ». Крім того, ним були написані «Гая Юлія Цезаря коментарі до громадянської війни», оповідала у всіх деталях про його боротьбу за верховну владу в Римі проти Гнея Помпея. Поряд з цим Цезар став автором книг «Про аналогії», «Проти Катона», а також кількох драматургічних і поетичних творінь; відомо і його епістолярна спадщина (зокрема, листи до Цицерону). Ці твори або не збереглися, або дійшли у фрагментах.Катулл (бюст Сірміоне) Окремо слід згадати ораторський дар, що був притаманний Юлію Цезарю. Судячи за свідченнями сучасників, мова йде дійсно про дар. Цезар міг переконати кого завгодно і в чому завгодно. Він блискуче виступав у Сенаті, викликаючи захоплення навіть у найгарячіших своїх недоброзичливців. Не менш результативними були його звернення до солдатів - під час війни. Будь-які сумніви і страхи, проникали в душу легіонерів Цезаря, тут же зникали; їм на зміну приходили нестримна відвага і бажання перемогти, і тоді результат сутички вже не залишав ніяких сумнівів … Такий - в найзагальніших, звичайно ж, рисах - портрет Юлія Цезаря … Чарівна його суперечливість відкриває видатні якості Цезаря і рішуче нестандартний характер його діянь, мимоволі спонукаючи зробити простий висновок: це був воістину велика людина!