Всі люди від народження наділені різними здатностями. Комусь добре вдається писати вірші, хтось має талант до моделювання одягу, деякі чудово розбираються в математику або фізику. Коли діти стають дорослими, то обирають різні професії й роботи. Хтось злітає на немислимі висоти, стає відомим і забезпеченим, а хтось все життя перебивається, так сказати, із хліба на воду і йому ледь вистачає грошей на проживання. А чому? Адже люди вчилися в одному класі, вивчали ті самі предмети, їх учили ті самі вчителі, можливо вони сиділи за однією партою й одержували однакові оцінки, але… Щоб розібратися в цьому, я хочу розповісти вам про однокласників моєї старшої сестри, що вже закінчила школу. Максим і Петро мали однакові здатності. Максим відвідував всі уроки, виконував домашні завдання, читав книжки по тимі предметам, які його цікавили. Після уроків він відвідував басейн тричі в тиждень і раз у тиждень – уроки німецької мови. Хлопчик мав не дуже багато вільного часу, але встигав і погуляти із друзями.

Максим брав участь в олімпіадах, навіть займав там призові місця. А Петро, бувало, пропускав заняття, не цікавився нічим, крім того, що додому задають зробити, але й те не завжди повністю виконував. У нього була ціла купа друзів, він майже увесь час гуляв з ними надворі. А оцінки в школі не дуже хвилювали Петра. У результаті Максим здав іспити в престижний вуз, а Петро не зміг цього зробити й надійшов лише в технікум. Це свідчить про те, що люди, які мають однакові здатності, але докладають різних зусиль для того, щоб їх розвивати, одержують різний результат.

И подальше їхнє життя буде складатися по-різному. А тепер давайте розглянемо ще один приклад. Подрузі моєї сестри – Маші завжди було складніше вчитися, чим іншим дітям, їй не дуже були зрозумілі деякі предмети, а з математикою й зовсім неважливо було, тому, щоб не відставати від класу, Маша багато займалася, багато працювала в школі й особливо будинку. І в класі майже ніхто не догадувався, що вона багато чого не розуміє, тому що вона одержувала гарні оцінки. В атестаті, що одержала Маша, не було ні однієї оцінки, нижче дев’ятки, і взагалі дев’яток було всього три. Я вважаю, що людина, що має здатності не такі високі, як в інших, може багато чого досягти, якщо буде працювати, працювати й ще раз працювати.

Звичайно, буває й таке, що хтось нічого не робить у школі, учиться погано, а досягає набагато більшого, ніж той, хто ночами сидить над підручниками. Кожна людина наділена долею. Хтось більше, хтось менше. А є просто «улюбленці долі», але таких людей дуже мало, і більшості все таки доводиться додавати багато зусиль для того, щоб упевнено «триматися на ногах». Якщо, же людина талановитий від народження, то це не виходить, що йому не треба вчитися й працювати над розвитком свого таланта, тому що так можна втратити й сам талант. Дивлячись на однокласників моєї сестрички, я зрозумів, що працювати треба всім і якнайбільше. Але це не виходить, що треба хапатися за всі відразу, тому що від такої роботи теж користі мало буде. Треба працювати над тим, що тобі найбільше подобається й удасться й тоді обов’язково досягнеш успіху в житті!