Прочитання новели «перевтілення» було для мене дещо незвичайним. Зазвичай я надаю перевагу творам про щось більш реалістичне і тому оповідання мене вразило. Саме перевтілення було чимось таким непередбачуваним та навіть дивним для мене. «Одного ранку, прокинувшись од неспокійного сну, Грегор Замза побачив, що він обернувся на страхітливу комаху» - ці рядки досі не до кінця вкладаються в моїй голові. Але головна думка твору дещо глибша, ніж просто перетворення головного героя на комаху. Перетворення головного героя – це метафора зміни в самій людині. У творі перетворення виступає засобом висвітлення справжньої суті відносин всередині сім’ї. Давайте задумаємось, до яких наслідків привело Грегора його перевтілення? Грегор завжди був люблячим сином, відповідальним братом і вважав за свій обов’язок піклуватися про своїх рідних, вважаючи, що вони без нього не справляться. Але перетворившись на комаху, він дуже скоро розуміє ціну відносин у його сім’ї. Спочатку терплячі та стурбовані, родичі Грегора дуже скоро стають абсолютно байдужими до нього. В підсумку, він отримав самотність, відторгнення своєю сім’єю івже нікого з них не цікавило, що в такий тяжкий час, коли Грегор став зовсім безпомічни, йому потрібна допомога та підтримка. Замість цього батько навпаки починає над ним знущатись. Автор дуже докладно описав ці моменти і я вважаю, що описуючи біль від знущань фізичних Кафка насправді висвітлює ті невиліковні рани яеі утворились в душі у головного героя. «Ну от — сказав пан Замза, — тепер ми можемо подякувати Бога», — от реакція батька на повідомлення про смерті сина. Виходить що зіткнувшись із певними труднощами в житті ти ризикуєш залишитись один, без підтримки тих, чиєї опори ти потребуєш найбільше. Знаєте, це дійсно заставляє задуматись.