На мою думку, мрія одна з найважливіших речей у нашому житті. Ми продовжуємо старатись, прагнути, вірити у щось саме заради мрії. Дуже гарним прикладом аби довести це є повість-феєрія «Пурпурові вітрила» Олександра Гріна. Головна героїня, Ассоль, продовжувала вірити у свою мрію. Я полюбила Ассоль. Адже вона так довго шукала своє пурпурове вітрило. Вона мала велику надію на краще. Єгль подарував їй цю надію, що до неї припливе свій корабель з червоними вітрилами. І ця мрія не полишала Ассоль. Заради кращого життя вона продовжувала вірити у слова Єгля, не звертала уваги на жителів містечка Каперни. Чи це варте цькувань в боку її односельчан? Безумовно, так. Я вважаю що заради світлого майбутнього можна й почекати. Важливим для мене є ще і те, що я побачила, що герої твору як і я, розуміють, що усмішка, радість зустрічі, прощання і – вчасно сказане добре слово це найважливіше у житті. У кожного свій корабель, своя стежина у житті, але мені так хочеться, щоб вітрила у всіх були пурпурові, а вітер попутній. Книги Гріна дають зрозуміти, що здійснити мрію може кожен. Варто лише захотіти.