На мою думку, кожне людське життя має свою цінність. Але, не розуміючи цього, більшість людей постійно задаються питанням: у чому сенс життя?, хоча все це тісно пов’язано. Тож давайте розберемося.

За все життя кожна людина може зробити тисячі чи навіть мільйони вчинків, як добрих, так і не дуже. Але всі вони все одно щось змінюють. Тобто кожен приносить свій внесок або тільки у життя найближчих собі, або у життя людей із різних міст, країн. Досягнення, які та чи інша особа залишає по собі, вносять наслідки у подальший розвиток у майбутньому. Чи хороше, чи погане — будь-яке життя має свою цінність. І це можна довести такими аргументами: по-перше, зрозуміло, що те, створене чи вчинене кимось, що принесе користь, має деяку цінність і значиме місце у подальшому житті, а по-друге, навіть, якщо було зроблено якісь помилки, інші, або й ти сам, на них зможуть навчитися (це ж і одна з причин вивчення історії).

До речі, історія дає багато прикладів про користь дій у майбутньому. Один із них — приклад із життя Клеопатри, яка була в розпачі після смерті чоловіка. Але щоб жити далі й приносити користь рідній країні, вона одружується із його сином, тим самим забезпечивши мир у країні.

А ось тим, хто на власному досвіді переконався у тому, що помилка — це шлях до досконалості, є, як на мене, головний герой екзистенційного роману Валер’яна Підмогильного “Місто” Степан Радченко. Простому хлопцю із села місто “набило чимало ґуль”, але він не здався: став сильним і досвідченим, зціпивши зуби, робив висновки й уперто йшов до своєї мети - стати письменником. Саме шлях, сповнений помилок, зробив юнака сильнішим, мудрішим, що врешті й допомогло йому на якомусь етапі зрозуміти світ, оточення, й нарешті сісти за написанні такої вистражданої “повісті про людей”.

Отже, можна дійти висновку, що кожен, проживаючи свій вік, безпосередньо впливає на оточуючих і розвиток у майбутньому. У цьому й полягає сенс і цінність життя людського.